Зарегистрирован: 24.10.2005 Сообщения: 81 Откуда: м. Хмельницький
Спасибо, за поддержку и молитвы, они мне сейчас очень нужны. А то последние два дня одни проблемы по поводу моей поздки возникают. Во- первых , заболела, темп., сильно сел голос, во- вторых, в тот же день что и собеседование, на моей работе проводят серьезную проверку с министерства, переживю, чтоб меня не вызвали( я пошла на больничный). И, к тому же, завтра, мне надо явиться к врачу, чтоб продлить больничный, а а я если Господь разрешит, должна быть за сотни км. от своего города. Молитесь потому, что понимаю, что без Божьей помощи мне не обойтись, если конечно Его воля на то есть.
Беги к доктору сегодня, объясняй ситуцию... Он сделает все как надо! Молимся за тебя! Привет Киеву! Если Бог решил поставить тебя на то место, не смущайся, просто веруй!
Зарегистрирован: 24.10.2005 Сообщения: 81 Откуда: м. Хмельницький
Проблема с доктором, решилась сама по себе, она мне сама перенесла встречу! А то я уже думала, что если она не решит, то все - значит, не судьба :) Теперь проблема осталась с голосом- он практически пропал , дома со мной ругаются что я ни думаю ни чем, а с работы каждые полчаса звонят, все им что- то надо, как чувствуют. Так что молитесь, и спасибо вам огромное, я вас люблю:)
1. Бог хоче благословити Валю і відіслати у Київ.
2. Бог хоче благословити Валю і НЕ ВІДСИЛАТИ у Київ, а має плани на неї у Хмельницькому.
Поділюся своєю історією.
В кінці 2005 року я зрозумів, що хочу "служити Господеві фінансами". Молився приблизно так: «Господи, якщо ти хочеш, благослови мене ТАКОЮ сумою зарплати, я буду віддавати Тобі, сіяти в служіння...»
На той час у мене було (умовно) 12 одиниць. Я думав, що коли Господь дасть мені 40 одиниць або більше, збільшаться пожертвування. І я молився.
На старій роботі це було неможливо (неможливим був сам факт різкого стрибку зарплатні, а не сама сума), тому я думав про нову роботу.
Почав шукати в інтернеті (робота пов’язана з Інтернетом найчастіше знаходиться у ньому самому), знайшов. Але – в Києві.
Я так загорівся, взяв відпустку за свій рахунок, приїхав в Київ, пройшов співбесіду. Все добре (здавалось би): гроші, що обіцяють, тип роботи, що разів в 3 легше ніж тоді в мене було. Проте – було й трошки сумно. Я звик спілкуватися, до постійних перетурбацій на роботі, а там був маленький колектив, мені пропонували працювати самостійно (не бути в складі команди, як я звик), до того ж офісом була звичайнісінька 4-кімнатна квартира у спальному районі, де поруч з офісом живуть прості робочі (правда, не «прості», у «простого» б грошей не вистачило купити нову квартиру в престижній багатоповерхівці)…
Це було у вівторок, я взяв паузу на розмірковування, повернувся на ранок середи у Дніпропетровськ. І думав, думав, думав… В той час мене приваблювала чарівна сума – без особливих зусиль такі на той час нереальні у рідному місті гроші.
Всю середу і четвер я не працював (ні – ФІЗИЧНО я на роботі перебував, але мої думки були зовсім в іншому місці), тільки думав, і іноді прослизала молитва. О, ці гроші, скільком людям вони голову запаморочили?..
І от, вночі, з четверга на п’ятницю, у молитві Господь обійняв та промовив до мене: «Синку, а хто тебе посилав у Київ?» Я просто не зміг відповісти, наче як очі відкрились – ніхто. Просто Господь дав зрозуміти, що я потрібен Йому тут, де в мене на той час було служіння, я вчився, де мої рідні брати та сестри в церкві.
Через рік і один місяць – в грудні 2006-го – в мене були ті самі 40 одиниць зарплатні у Дніпропетровську. Роботу все одно прийшлося змінити. Але на той час це була Воля Господня. В наступному пості я напишу, як саме це сталося. Я залишився в рідному місті, продовжував сплачувати за квартиру невеликі гроші (у Києві половину б грошей “з’їдало” житло), і найголовніше – не залишив служіння в рідній церкві. Я дякую Господеві, що Він хоча й не одразу, але зробив Свою роботу в моєму серці і дав бажану суму, коли я вже і не просив і не мріяв про неї, було просто байдуже.
Так що інколи, коли ми молимося дуже сильно про Волю Бога в нашому житті, Бог саме показує нам Свою Волю через обставини – захворів, не встиг на важливу зустріч і т.п. Просто бо Він любить нас і має свій план для нашого життя…
Зарегистрирован: 24.10.2005 Сообщения: 81 Откуда: м. Хмельницький
Володимир, знаєте, я теж думала про те саме, хоча я і хочу щось більшого для свого життя, щоб можна було мати більший позитвний вплив на людей, але я не хочу щоб це не було благословенне Богом. В перший час я дуже сильно рвалася , а потім у мене прийшла думка, для кого це я хочу робити, якщо я так рвуся і у мене не має душевного спокою - то чи для Бога це потрібно, а якщо воля Божа буде, то все складеться само собою.І вирішила все віддати в руки Божі. Спочатку у меня були проблеми з фінансами, оскільки були непередбачувані витрати, але мені близькі самі запропонували. Потім, сьогодні зранку собі теж задала це запитання - чи є Воля Божа на це саме зараз, якщо так складаються обставини, можливо ще не час чи не те місце, і я молилася про це, йшла до лікаря і думала, що якщо він мені сам запропонує перенести повторний огляд, то це буде означати для мене відкриті двері, я не просила лікаря ні про що, тільки запитала, коли прийти. Спочатку вона каже, приходь коли я призначила, а потім подивилася на мене і каже , що ні - приходь в п'ятницю. Хоча я вже йшла з настроєм, що не поїду скоріш за все, і що вже буду казати іншим. Я взагалі сама по собі така людина, що часто перешкоди сприймаю як знак, і можливо це так і буває, але коли я влаштовувалася на попередню роботу ( рік назад і це не повязано з журналістикою), на яку потрапити було нереально без будь-яких знайомств, у мене теж все не виходило, то документів не було, паспорт перед тим вкрали, то медичну картку не могла оформити, і я теж все вирішила кинути, вже подзвонила, щоб сказати про це начальнику, але він сказав, мені - роби скільки треба, ми почекаємо. Так, що іноді я сама не розумію, де є воля Божа, а де просто перешкоди. У меня ще правда не має білетів, якщо не візьму, то значить не поїду, а якщо візьму, теж молилася про це, отже треба спробувати. Хоча я сама сильно хвилююся, особливо що подумають інші, кому я про це розповіла, вони можуть просто сміятися в результаті, але я все рівно хочу спробувати - не хочу втратити шанс, а то я і так багато чого затягнула в своєму житті , вийде, значить - це тільки заслуга Божа, і я буду знати для кого це в першу чергу потрібно, і кому я маю завдячувати, а якщо ні - то ні. Йому видніше .
І хоч як би там тебе не вмовляли - воно підкаже. Бог все одно розбереться правильно.
Єдине, в чому я бачу твою проблему - страх перед помилкою. Повір, це не той страх, яким можна боятися. Можна і зробити помилку, але це не повино гнітити.
Хоч як би там тебе люди не сприймали, ти повинна залишатися чесною насамперед перед собою. І якщо ти розумієш, що твоєї сили не вистачить - от тоді Бог і береться за справу. Прийми рішення, довірся Йому, і повір: Він прославиться.
.... Я так і не написав, що трапилося зі мною (колись напишу), але одним з факторів було: перестати надіятися на себе. Тільки на Нього. І Він зробив Своє диво ....
Да... И эта переписка еще раз подтверждает как необходима и как важна была конференция Новомедиа в алуште. На какие подвиги, не побоюсь этого слова, толкает Бог людей через спикеров. Самые смелые фантазии становятся реальными! Аллилуйя! Валя, мы с тобой. Верю, что в Боге ты сделаешь отличную карьеру журналиста! А мы последим за этим, порадуемся за тебя и прославим Всемогущего Продюссера поднимающего таких классных журналистов!
Зарегистрирован: 24.10.2005 Сообщения: 81 Откуда: м. Хмельницький
Вообщем, не попала я на собеседование, в тот вечер поднялась высокая температура, стало вообще плохо, я им перезвонила предупредила, хотя они сказали, что могут перенести встречу уже в Киев и на другое время и перезвонят мне сегодня, но пока молчат. Как - то устала от этого, наверное, что-то не то. Я решила об этом не думать пока, мне тут в городе в газету один парень уже 3 раза предлагал писать, у меня все "руки не доходят" до редакции дойти , выйду с больничного и займусь этим. Тем более, что практика в газете самая сильная, сужу по своей учебе в этом году в школе журналистики, где мы писали для газеты и то, что я готовила для радио - совершенно разные вещи. Так, что забот у меня пока хватает, а там будет видно.
Главное, Валичка, не расстраиваться. Ты молодчинка, что видишь, как тебе поступать дальше. А мы ведь знаем, что любящим Его, все содействует ко благу... Дерзай, пусть Бог тебя направит во всем и быстрей выздоравливай.
Зарегистрирован: 24.10.2005 Сообщения: 81 Откуда: м. Хмельницький
Да, я надеюсь, а то столько много усилий я ни к чему еще не прикладывала в жизни, и ничего так сильно не хотела - я имею ввиду работу. И при этом не видеть никакого результата - от этого опускаются руки, кажется что никогда ничего не изменится, стучишь как в глухую стену.
На счет фоток - то присоединяюсь, для меня это было вообще ободрением в данной ситуации
Валюша! Держись! Ты же не из тех кто так быстро сдается! И может правда подумай о психосоматике. Не стоит так волноваться перед чем-то или кем-то (бесплатный совет психолога)
я тебя л...
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете голосовать в опросах
FAQ
Поиск
Регистрация
Пользователи
, дома со мной ругаются что я ни думаю ни чем, а с работы каждые полчаса звонят, все им что- то надо, как чувствуют. Так что молитесь, и спасибо вам огромное, я вас люблю:)
, а потім у мене прийшла думка, для кого це я хочу робити, якщо я так рвуся і у мене не має душевного спокою - то чи для Бога це потрібно, а якщо воля Божа буде, то все складеться само собою.І вирішила все віддати в руки Божі. Спочатку у меня були проблеми з фінансами, оскільки були непередбачувані витрати, але мені близькі самі запропонували. Потім, сьогодні зранку собі теж задала це запитання - чи є Воля Божа на це саме зараз, якщо так складаються обставини, можливо ще не час чи не те місце, і я молилася про це, йшла до лікаря і думала, що якщо він мені сам запропонує перенести повторний огляд, то це буде означати для мене відкриті двері, я не просила лікаря ні про що, тільки запитала, коли прийти. Спочатку вона каже, приходь коли я призначила, а потім подивилася на мене і каже , що ні - приходь в п'ятницю. Хоча я вже йшла з настроєм, що не поїду скоріш за все, і що вже буду казати іншим. Я взагалі сама по собі така людина, що часто перешкоди сприймаю як знак, і можливо це так і буває, але коли я влаштовувалася на попередню роботу ( рік назад і це не повязано з журналістикою), на яку потрапити було нереально без будь-яких знайомств, у мене теж все не виходило, то документів не було, паспорт перед тим вкрали, то медичну картку не могла оформити, і я теж все вирішила кинути, вже подзвонила, щоб сказати про це начальнику, але він сказав, мені - роби скільки треба, ми почекаємо. Так, що іноді я сама не розумію, де є воля Божа, а де просто перешкоди. У меня ще правда не має білетів, якщо не візьму, то значить не поїду, а якщо візьму, теж молилася про це, отже треба спробувати. Хоча я сама сильно хвилююся, особливо що подумають інші, кому я про це розповіла, вони можуть просто сміятися в результаті, але я все рівно хочу спробувати - не хочу втратити шанс, а то я і так багато чого затягнула в своєму житті 
, вийде, значить - це тільки заслуга Божа, і я буду знати для кого це в першу чергу потрібно, і кому я маю завдячувати, а якщо ні - то ні. Йому видніше 
.
, выйду с больничного и займусь этим. Тем более, что практика в газете самая сильная, сужу по своей учебе в этом году в школе журналистики, где мы писали для газеты и то, что я готовила для радио - совершенно разные вещи. Так, что забот у меня пока хватает, а там будет видно.
